Іонізований кальцій

Термін виконання: 2 дні (плюс 1-2 дні для регіонів)* зазначений термін не включає день взяття біоматеріалу

Досліджуваний матеріал: Сироватка крові

Метод визначення: Іонселективний (пряма потенціометрія)

Кальцій є найпоширенішим мінералом в організмі. 

98,9% загальної кількості кальцію міститься в кістках скелета (у вигляді кристалів гідроксіапатиту – комбінації кальцію та фосфату), 1% знаходиться усередині клітин, і лише 0,1% – у позаклітинній рідині. Саме ця фракція визначається щодо крові.

Існує безперервний обмін кальцію між кістками та позаклітинною рідиною.

Тільки 1% від кальцію, що міститься в кістках, знаходиться у вигляді фосфатних солей, які беруть участь в обмінних процесах і відіграють роль буфера при зміні концентрації кальцію в плазмі крові.

Приблизно 40-50% кальцію плазми представлено біологічно активною вільною або іонізованою фракцією. Більшість кальцію, що залишився в крові, зв'язується з білками плазми, головним чином з альбуміном, і також виступає як буферна система, зменшуючи різкі коливання iCa в крові. Найменша частина іонів кальцію утворює недисоціюючі комплекси з фосфатом, цитратом, сульфатом, карбонатом та антикоагулянтними білками. Остання фракція разом з іонізованим кальцієм вільно дифундує клітини і стимулює клітинну активність.

У нирках близько 75% кальцію пасивно реабсорбується в проксимальних канальцях, і ще 20% - у товстій висхідній петлі Генлі та дистальних звивистих канальцях.

Іонізований кальцій є фізіологічно важливою фракцією та бере участь у передачі нервово-м'язових імпульсів, скороченні та розслабленні серцевого та скелетних м'язів, процесах коагуляції, росту клітин, мембранних транспортних механізмах та ферментативних реакціях.

Підготовка пацієнта: для отримання точніших результатів тварини перед дослідженням повинні перебувати на голодній дієті щонайменше 12 годин.

Спосіб відбору проб: венепункція.

Преаналітика:

1. Взяття крові – пробірка із жовтою кришкою, із ГЕЛЕМ.

2. Обережно перевернути пробірку 4-6 разів.

3. Пробірку залишити у вертикальному положенні на 30 хвилин за кімнатної температури.

4. Центрифугувати за 2000 g. 10 хв, пізніше 60 хвилин після взяття. Кришку не відкривати!

5. Контейнер маркувати П.І.Б. власника та прізвисько тварини, заповнити направний бланк.

6. Температурний режим зберігання та транспортування до лабораторії -17°С...-23°С (червоний пакет).

УВАГА! Мінімальний об'єм крові необхідний для дослідження – 1.5 мл

Зразок крові слід брати в анаеробних умовах, оскільки контакт зразка з відкритим повітрям може спричинити підвищення рівня іонізованого кальцію внаслідок підвищення pH.

Інтерпретація результату:

Результати дослідження містять інформацію лише для лікарів. Діагноз ставиться виходячи з комплексної оцінки різних показників, додаткових відомостей і від методів діагностики.

Визначення іонізованого кальцію має значення при виявленні гіпокальціємії (особливо якщо загальний кальцій у сироватці крові становить менше 1,75 ммоль/л), при сепсисі, а також у хворих, які перебувають у критичному стані. Рівень iCa майже завжди зростає у стані гіперкальціємії та знижується (нижче 1,3 ммоль/л) у випадках тяжкої гіпокальціємії.

Концентрацію іонізованого кальцію в сироватці визначають під час та після операцій на щитовидній залозі при гіпертиреоїдизмі або аденомі паращитовидних залоз.

У деяких випадках при захворюваннях нирок або гіперпаратиреоїдизмі, а також при зміні концентрації білка в крові або кислотно-лужного балансу визначення рівня iCa, поряд з визначенням рівня загального кальцію, є дуже інформативним.

Зсуви концентрації iCa відбуваються із змінами кислотно-основного стану. При ацидозі іонізована фракція кальцію зростає. Алкалоз веде до зниження вмісту іонізованого кальцію. Ці зрушення кальцію можуть бути клінічно значущими. У тварин при ацидозі з гіпокальціємією клінічні ознаки можуть бути відсутніми, тому що велика частина кальцію знаходиться в іонізованій формі, тоді як тварини при алкалозі з таким же рівнем кальцію в сироватці крові теоретично можуть мати клінічні ознаки гіпокальціємії. Швидка корекція ацидозу у пацієнтів із гіпокальціємією може призвести до тетанії. У таких випадках показано внутрішньовенне введення кальцію.

Оскільки сильні зрушення кислотно-основного стану можуть відбуватися під час проведення інтенсивної терапії, доцільно контролювати рівень іонізованого кальцію та гази крові, якщо є якісь клінічні ознаки тетанії.

Для диференціальної діагностики рекомендується досліджувати співвідношення іонізованого та загального кальцію, кальцію та фосфору, концентрацію магнію при гіпокальціємії, а також рівень альбуміну та загального білка та гормонів у сироватці крові.

Для більшої інформативності та узгодження результатів дослідження бажано проводити вимірювання показників з одного зразка або взято х того ж дня.

Ступінь перевищення норми іонізованого або загального кальцію в сироватці крові не дозволяє зробити висновок про наявність тієї чи іншої патології, найбільша концентрація загального та іонізованого кальцію в сироватці крові спостерігається при злоякісних новоутвореннях та гіперпаратиреозі. При гіпопаратиреозі та лактаційній тетанії спостерігається найнижчий рівень кальцію.

Іноді можуть виникати невідповідності інтерпретації між аномальними рівнями загального та іонізованого кальцію. У деяких собак і кішок з нирковою недостатністю можливе збільшення загального кальцію в сироватці крові, але вміст іонізованого кальцію знаходиться в інтервалі референсних значень або трохи зменшується. Проте це не є абсолютним критерієм, оскільки іноді у собак і кішок при нирковій недостатності спостерігається підвищення концентрації іонізованого та загального кальцію. Насправді, якщо результат дослідження iCa використовується для зарахування до будь-якого захворювання, що викликає гіперкальціємію, ниркова недостатність є другою найбільш поширеною причиною у собак.

При первинному гіперпаратиреозі у собак загальний кальцій у сироватці крові збільшується у 100% випадків, а іонізований кальцій збільшується у 90-95%. Порушення гомеостазу кальцію зустрічається у кішок із гіпертиреоїдизмом. У деяких тварин при цьому спостерігається помірне зниження іонізованого кальцію, підвищення рівня фосфатів та нормальний вміст загального кальцію у крові.

Кішки з обструкцією сечових шляхів можуть мати більш виражене зниження рівня iCa, порівняно зі зниженням рівня загального кальцію.

Зниження іонізованого кальцію відіграє важливу роль при догляді за хворими у критичному стані. Зниження показника є прогностичним фактором тривалішого терміну перебування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ) та госпіталізації критично хворих собак, але не пов'язане зі зниженням виживання.

Молоді собаки та кішки мають трохи вищі значення іонізованого кальцію в крові.

Список диференціальних діагнозів для станів гіпер- та гіпокальціємії буде загальним при дослідженні загального та іонізованого кальцію.

Підвищення рівня:

• Злоякісні новоутворення.

• Первинний гіперпаратиреоз.

• Ацидоз.

• Остеолітичні ураження.

• Надлишок вітаміну D.

• Пухлини апокринних залоз анальних мішків.

• Гіпервітаміноз А.

• Хронічна, гостра (рідко) ниркова недостатність.

• Шистосомоз.

Зниження рівня:

• Гіпопаратиреоїдизм.

• Хронічна ниркова недостатність.

• Лактаційна тетанія (еклампсія) у собак.

• Алкалоз.

• Сепсис.

• Післяопераційний період (тиреоїдектомія).

• Дефіцит вітаміну D.

• панкреатит.

• Гостра, хронічна ниркова недостатність.

• Гіпомагнеземія.

• Рабдоміоліз.

Форма видачі результату: кількісний тест.

Одиниці виміру: ммоль/л.

Референсні значення лабораторії Зоолабікс:

Собаки: 1,15-1,38 ммоль/л.

Кішки: 1,13-1,38 ммоль/л.