Embedded Files
Термін виконання: 1 день (плюс 1-2 дні для регіонів).
Досліджуваний матеріал: сироватка крові
Метод визначення: кінетичний (IFCC без Р-5-Р), фотометрія
Аспартатамінотрансфераза належить до сімейства трансаміназ і каталізує оборотне трансамінування L-аспартату і 2-оксоглутарату до оксалоацетату і глутамату, при цьому як кофактор потрібно вітамін B6 (піридоксаль-5-фосфат). Зміст мітохондріальної форми АСТ у клітинах, як правило, більш цитозольної, що при патологіях може вказувати на ступінь ушкодження клітин, оскільки руйнація мітохондрій відбувається при більш тяжких ураженнях. АСТ є практично у всіх клітинах організму, але найбільша її активність відзначається в скелетних м'язах, печінці, кардіоміоцитах, епітеліальних клітинах слизової оболонки кишечника. Фермент міститься також у еритроцитах, при руйнуванні еритроцитів активність АСТ збільшується. Активність ферменту варіює залежно від виду тварини.
Як і у випадках з іншими внутрішньоклітинними ферментами, за активністю АСТ у сироватці крові не можна відрізнити оборотні та незворотні ушкодження клітин. Фермент може вивільнятися за допомогою блебінгу з частковим ушкодженням клітинної мембрани. Оскільки основна частина АСТ міститься в мітохондріях, збільшення активності ферменту внаслідок оборотного пошкодження клітини, можливо, буде меншим (відбувається вивільнення тільки цитозольної АСТ), ніж при необоротному ушкодженні (некрозі).
Найбільш поширеними причинами підвищеної активності АСТ є ушкодження м'язової тканини (скелетної або серцевої), гепатоцелюлярні захворювання та гемоліз (спонтанний або ятрогенний).
Хоча АСТ, як і АЛТ, у великій кількості представлена в гепатоцитах (у високій концентрації в клітинах навколоацинарної області, що оточує центральні вени), активність АСТ Сироваткової не є специфічним маркером при пошкодженні печінки. Як правило, значна активність АСТ свідчить про більш серйозні ушкодження гепатоцитів, оскільки мітохондрії пошкоджуються не так легко, як клітинна мембрана. Збільшення концентрації АСТ є показником для вимірювання АЛТ з метою уточнення генезу «витікання» АСТ (значне збільшення рівня обох трансаміназ передбачає, що збільшення активності АСТ має печінкове походження). Також у разі пошкодження гепатоцитів активність АЛТ буде трохи вищою, ніж АСТ.
Зниження активності АСТ відбувається протягом кількох тижнів і зазвичай нормалізується раніше, ніж АЛТ. Тому при моніторингу захворювань потрібні повторні дослідження активності ферменту. Стійко підвищені значення АСТ за результатами серії біохімічних досліджень можуть бути негативною ознакою прогностики.
Оскільки м'язи є можливим джерелом сироваткової АСТ, одночасне визначення активності тканеспецифічних ферментів (наприклад, КФК) дозволяє підтвердити, чи підвищена активність АСТ є наслідком травми м'язової тканини.
У кішок і собак період напіввиведення АСТ коротший, ніж АЛТ, і становить від 4 до 12 годин у собак і близько години (77 хвилин) у кішок. Таким чином, АСТ може бути чутливішим маркером при значних пошкодженнях печінки у кішок. Сироваткова АСТ має триваліший період напіввиведення, ніж КФК, що підвищує діагностичну чутливість під час відновлення від пошкодження міоцитів або гепатоцитів.
Підготовка пацієнта: для отримання точніших результатів тварини перед дослідженням повинні перебувати на голодній дієті щонайменше 12 годин.
Спосіб відбору проб: венепункція.
Преаналітика:
Взяття крові – пробірка із жовтою кришкою, із ГЕЛЕМ.
2. Обережно перевернути пробірку 4-6 разів.
3. Пробірку залишити у вертикальному положенні на 30 хвилин за кімнатної температури.
4. Центрифугувати при 2000 g (3300об/хв) 10 хв, пізніше 60 хвилин після взяття.
5. Контейнер маркувати П.І.Б. власника та прізвисько тварини, заповнити направний бланк.
6. Стабільність проби: 1 тиждень при +2 ° С ... + 8 ° С (при зберіганні на гелі); більше 1 тижня при -17 ° С ... -23 ° С (при необхідності заморозки перенести сироватку в порожню чисту пробірку з білою кришкою).
7. Температурний режим транспортування до лабораторії +2°С...+8°С (синій пакет).
УВАГА! Мінімальний об'єм крові необхідний для дослідження – 2.5 мл
Зразок стабільний один день за кімнатної температури (+ 20… + 25 ºС), один тиждень при температурі зберігання в холодильнику ( +2ºС…+8ºС) .
Виражені гемоліз та ліпемія можуть викликати помірне збільшення значення АСТ у досліджуваній пробі.
Інтерпретація результату:
Результати дослідження містять інформацію лише для лікарів. Діагноз ставиться виходячи з комплексної оцінки різних показників, додаткових відомостей і від методів діагностики.
За активністю сироваткової АСТ не можна визначити, чи відбулося гепатоцелюлярне ушкодження або травма м'язових клітин, часто потрібне подальше тестування з дослідження.
Одночасне визначення ЛФ або ГГТ може допомогти виявити супутній холестатичний компонент патології печінки. При підвищеному рівні АСТ дослідження жовчних кислот або аміаку в сироватці використовують для оцінки функції печінки.
Сироваткова активність АСТ може бути в межах норми або злегка збільшеної при тяжких захворюваннях печінки, які призводять до значного зниження печінкової маси, або обумовлені дією токсинів, що інгібують активність трансаміназ.
Метронідазол може знижувати активність АСТ. Також активність АСТ зменшується при використанні препаратів, що пригнічують утворення активних форм вітаміну В6 (наприклад цефалоспоринів, циклоспорину, ізоніазиду).
Активність АСТ збільшується внаслідок дії різних гепатотоксичних препаратів (наприклад, еритроміцину, рифампіцину, сульфаніламідів, ацетамінофену, натрію тіацетарсаміду). Протисудомні (протиепілептичні) лікарські препарати можуть індукувати синтез ферменту або мати гепатотоксичність. Кортикостероїди індукують активність АСТ у собак.
Підвищення рівня:
Гепатоцелюлярне ушкодження.
Запалення (гепатит).
Дія токсичних та лікарських препаратів.
Гепатобіліарні неоплазії.
Застосування кортикостероїдів.
Ліпідоз печінки.
Гіпоксія (анемія, серцево-судинні захворювання).
панкреатит.
Пошкодження м'язової тканини, м'язова перенапруга.
Міозит.
Цироз печінки.
Паразитування печінкового сисуна.
Патологічне депонування міді.
Внутрішньосудинний гемоліз.
Імуноопосередкована гемолітична анемія.
Оксидативні ушкодження (дія цинку, ацетамінофену (у кішок), цибулі).
Кровепаразити, що вражають еритроцити.
Гемоліз in vitro (артефакт).
Зниження рівня:
Атрофія печінки (як у випадках формування хронічних та вроджених портосистемних шунтів).
Зниження концентрації піридоксаль-5-фосфату.
Форма видачі результату: кількісний тест.
Одиниці виміру: Од/л.
Референсні значення лабораторії ЗООЛАБІКС:
Собаки: неонатали (перші три дні життя, харчування молозивом- 44-194 Од/л; 0-6 міс. ‒ 10-23 Од/л; 6-12 міс. ‒ 10-20 Од/л; старше одного року ‒ 10 -50 Од/л.
Кішки: 0-6 міс. ‒ 10-30 Од/л; 6-12 міс. - 7-40 Од/л; старше одного року – 10-56 Од/л.
Page updated
Google Sites
Report abuse