Альбумін

Термін виконання

12 годин з моменту потрапляння у лабораторію (плюс 1-2 для регіонів)

Досліджуваний матеріал

Сироватка крові

Метод визначення

З бромкрезоловим зеленим, фотометрія

Альбумін є невеликим глобулярним білком з молекулярною масою 66,4 кДа. Синтезується альбумін у гепатоцитах та забезпечує приблизно 75-80% онкотичного тиску плазми. Швидкість синтезу альбуміну регулюється колоїдно-осмотичним тиском і залежить від гормонів, таких як інсулін, тироксин та кортизол. Відмінною рисою первинної структури альбуміну є те, що він має непарне число залишків цистеїну (35 загалом) і вільний залишок цистеїну, що робить альбумін сильним антиоксидантом (акцептором реактивних кисневих радикалів). Альбумін становить від 30 до 45% загального протеїну. Після потрапляння в кровотік альбумін необоротно модифікується шляхом неферментативного глікування залишків лізину, так що від 6 до 10% альбуміну є глікоальбуміном – продукт взаємодії з глюкозою або галактозою. Катаболізм альбуміну відбувається в різних органах і тканинах, де він проникає в клітини шляхом піноцитозу зі швидкістю, яка залежить від концентрації передсердного натрійуретичного пептиду, а потім піддається протеасомальної деградації. Від 40 до 60% від загального альбуміну руйнуються у м'язах, печінці та нирках.

За рахунок негативного заряду молекул альбумін виконує важливу транспортну функцію, будучи білком-переносником для вільних жирних кислот, Ca2+, Mg2+, жовчних кислот, некон'югованого білірубіну, тироксину та деяких лікарських препаратів. Період напіввиведення альбуміну варіюється в залежності від виду тварини і становить від 1,9 днів у мишей до 19,4 днів у коней. Існує пряма кореляція між швидкістю обміну альбуміну та розмірами тіла. Тобто великі тварини мають низьку швидкість метаболізму і, отже, більш схильні до набряків, викликаних гіпоальбумінемією, ніж дрібні тварини. Період напіввиведення альбуміну у собак становить 8 днів.

Показання до призначення:

Більшість автоматичних біохімічних аналізаторів вимір альбуміну виробляють методом спектрофотометрії. Найчастіше використовують метод визначення альбуміну у сироватці з бромкрезоловим зеленим. Він полягає в утворенні комплексу БКЗ з альбуміном у кислому середовищі, який потім виявляється за зміною кольору (стає синім). Кількість пов'язаного з альбуміном барвника пропорційно концентрації альбуміну у зразку.

Підготовка пацієнта: для отримання точніших результатів тварини перед дослідженням повинні перебувати на голодній дієті щонайменше 12 годин.

Спосіб відбору проб: венепункція.

Преаналітика:

2. Обережно перевернути пробірку 4-6 разів.

3. Пробірку залишити у вертикальному положенні на 30 хвилин за кімнатної температури.

4. Центрифугувати при 2000 g (3300об/хв) 10 хв, пізніше 60 хвилин після взяття.

5. Контейнер маркувати П.І.Б. власника та кличку тварини, заповнити направний бланк, вказавши код клієнта.

6. Стабільність проби: 1 тиждень при +2 ° С ... + 8 ° С (при зберіганні на гелі); більше 1 тижня при -17 ° С ... -23 ° С (при необхідності заморозки перенести сироватку в порожню чисту пробірку з білою кришкою).

7. Температурний режим транспортування до лабораторії +2°С...+8°С (синій пакет).

МІНІМАЛЬНИЙ ОБСЯГ КРОВІ ДЛЯ ВИКОНАННЯ 20 БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ 2.5 МЛ

Гемоліз або гемоглобінемія можуть помилково завищувати значення альбуміну. Помилкове заниження результату може виникати при вираженому хільозі (ліпемії) або гіпертригліцеридемії.

Інтерпретація результату:

Результати дослідження містять інформацію лише для лікарів. Діагноз ставиться виходячи з комплексної оцінки різних показників, додаткових відомостей і від методів діагностики.

Зниження концентрації альбуміну нижче 10 г/л може призвести до значного зменшення онкотичного тиску та переміщення рідини з внутрішньосудинного простору в інтерстиціальну ділянку. В результаті розвивається гіпотонія, утворюються набряки (підшкірні, набряки легень) та порожнинні випоти (плеврит, асцит). З одночасним збільшенням портальної гіпертензії у тварин може відбуватися утворення порожнинних випотів при вищих значеннях альбуміну (понад 15 г/л). У пацієнтів з тяжкою гіпоальбумінемією може знижуватися активність антитромбіну III, що становить небезпеку формування тромбоемболії легеневих, мезентеріальних та портальних судин.

Синтез альбуміну помітно знижується у гостру фазу запального процесу («негативний» білок гострої фази). Його концентрація падає поступово в період перебігу інфеційного захворювання та запального процесу.

Збільшення концентрації альбуміну, як правило, є результатом зневоднення та гемоконцентрації. При підвищенні концентрації сироваткового альбуміну внаслідок зневоднення не спостерігається кореляції між гіперальбуміємією та захворюваннями нирок. Однак дегідратація часто спостерігається у пацієнтів з нирковою недостатністю. Відмінність між преренальною та нирковою азотемією проводиться шляхом вимірювання відносної щільності сечі при одночасній оцінці тургору шкіри, гематокриту та сироваткового альбуміну.

Гіпоальбумінемія може виникнути в результаті проникнення альбуміну в клубочковий ультрафільтрат і передбачає ураження клубочків та хронічний характер захворювання. У первинну сечу не потрапляють негативно заряджені молекули, молекулярна маса яких перевищує 68 кДа. При захворюваннях клубочкового апарату нирок фільтраційна мембрана ниркового тільця втрачає свій негативний заряд внаслідок осадження імуноглобулінів (позитивно заряджених) на базальній мембрані клубочків у патогенезі гломерулонефриту та амілоїдозу. В результаті альбумін може просочуватися в клубочковий ультрафільтрат завдяки невеликому розміру (66 кДа) та негативному заряду своїх молекул. У здорових тварин невелика кількість альбуміну проникає в ультрафільтрат, реабсорбується в канальцях нирок і зазнає деградації лізосомальними ферментами в епітеліальних клітинах. Незважаючи на те, що альбумінурія може бути пов'язана з ураженням канальців, вміст білка в сечі при цьому незначний, і цей механізм ніколи не призводить до гіпоальбумінемії.

При захворюваннях печінки гіпоальбумінемія не виявляється, доки не буде порушено більше 70% функції гепатобіліарної системи. Гіпоальбумінемія часто супроводжується гіперглобулінемією, з деякими доповненнями:

Ацетилсаліцилова кислота у підвищених дозах знижує рівень альбуміну. Тестостерон, естроген та гормон росту можуть спричинити легке збільшення концентрації альбуміну в крові. Високі дози глюкокортикоїдів можуть призвести до незначного збільшення рівня альбуміну. Тривале застосування кортикостероїдів у високих дозах у собак може спричинити гіпопротеїнемію та гіпоальбумінемію, але значення повертаються до нормальних протягом декількох тижнів після припинення терапії. Протисудомні та протипухлинні препарати у собак та котів не викликають гіпоальбумінемію власними силами, без відповідних причин, що лежать в основі зниження альбуміну (наприклад, цироз печінки).


Підвищення рівня:

Зниження рівня:

Форма видачі результату: кількісний тест.

Одиниці виміру: г/л.

Референсні значення лабораторії:

Собаки: 

0-6 міс. ‒ 15-37 г/л; 

6-12 міс. - 26-37 г/л; 

старше одного року – 25-37 г/л.

Кішки: 

0-6 міс. ‒ 19-30 г/л; 

6-12 міс. - 24-38 г/л; 

старше 1 року – 24-39 г/л.


Гемоліз або гемоглобінемія можуть помилково завищувати значення альбуміну. Хибне заниження результату може виникати при вираженому хільозі (ліпемії) або гіпертригліцеридемії.